Взаємини між моїми батьками були ненайкращими. З
раннього дитинства я був свідком постійних перепалок і конфліктів між ними. Іноді мене втягували
в ці сварки. Я знаю, що таке рукоприкладство. За схожих обставин зростало бага- то моїх
однолітків. Така нездорова пострадянська традиція передава- лася з покоління в покоління.
Чому це відбувалося? З різних причин: погані оцінки у школі, безлад
у моїй кімнаті. Особливого приводу не було потрібно. І на той момент мені це не здавалося чимось
дивним, незвичним. Уже набагато пізніше я зрозумів, що це ненормально. Ненормально, коли батьки
б'ються, принижують один одного, коли ремінь чи стусани стають вагомим аргументом у вихованні
дитини. Ненормально, коли оточуючі бачать це, але заплющують очі та замовчують, бо це «не їхня
справа». Ненормально, коли в сучасному світі апелюють словами «б'є чи ображає – значить, любить,
бо просто любов буває різною.» Це ненормально. Це не про любов. Це про насилля фізичне чи
психологічне.
Чи зміг ти відпустити образу? Так. Я люблю маму, і не
тримаю зла на тата.
Що на це вплинуло? Батьки розлучилися, коли
мені було 12 років. Це стало початком мирного життя. Через п'ять років я переїхав із Херсона до
Києва. Почалася моє самостійне доросле життя. Фокус моєї уваги змістився на реалізацію моїх
амбіцій та планів на життя. Дитячі образи відпали самі собою. Я не міг витрачати на них час.
Дитячі травми… Щось залишилося зі мною. Але схожа історія є у кожного.
Я знаю з
власного досвіду що таке шкільний булінг. Тому радію, що в сучасній українській школі цій
проблемі приділяють увагу. Що з цього приводу думаєш ти? Я пояснюю собі
агресивне ставлення одних людей до інших через їхні власні комплекси. Варто пам'ятати про це та
не реагувати на провокації. Хоча це зараз я про це так легко говорю, а в школі я відчував булінг
через свою худорлявість. В мене це закладено генетично, бо мій тато був худорлявий. Певний час я
соромився свого тіла, вважав його негарним
Коли ти перестав так
думати? На проєкті «Фабрика зірок-2». Коли під час фінального кастингу з нас
знімали мірки для костюмів, я стикнувся знову із своїм комплексом: а якщо мене через мою
худорлявість просто не візьмуть на проєкт? Зрештою, саме моє худорляве тіло стало моєю «фішкою».
Дизайнери створювали речі, щоб підкреслити мою фігуру. Тоді я зрозумів, що помилявся, коли
думав, що моє тіло неповноцінне.
Чи вмієш ти відстоювати свої
кордони? Я відкритий та довірливий. Люблю людей та добре їх відчуваю. Водночас
вмію відстоювати свої кордони. Особливо що стосується хамства, панібратства, наглості. З такими
людьми припиняю відносини на старті.
У тебе широке коло спілкування?
Ні, й постійно звужується. Якоїсь миті я усвідомив, що забагато енергії віддаю людям, і нічого
не залишаю собі. Став більше концентруватися на собі. Сьогодні мене оточують люди, з якими мені
цікаво – в них є великий життєвий досвід, у них можна чогось повчитися
Кому ти
зателефонуєш в першу чергу за порадою? Алану Бадоєву чи моєму директорові
Олександру Кажияну. Вони – мої найкращі творчі друзі. Ми разом дорослішаємо, разом йдемо життям,
приймаємо важливі рішення, ділимося відкриттями та завжди знаходимося на одній хвилі.
Спілкування з ними мене надихає.
Творчість часто стає терапією для людей, яким
випали життєві випробування. Ти згоден? Так, для мене музика – це своєрідна
терапія. До багатьох своїх пісень я переніс власний душевний біль і переживання, щоб звільнитися
від них. Зараз я працюю над моїм майбутнім альбомом, який має вийти наступного року. Він буде
про мої мрії та візуалізацію кращої версії самого себе. А ще – про ідеальні любовні стосунки,
точніше, моє бачення їх.
Я була переконана, що вони в тебе іделаьні.
Мені складно зустріти «свою» людину, яка б розділяла мої цінності, моє світосприйняття. Можливо,
в цьому і немає необхідності, але для мене це важливо. Моя велика проблема – тотальна
відсутність вільного часу, який би я міг витратити на побудову та розвиток стосунків. Стандартна
схема яка? Я з'являюся нізвідки, роблю знаки уваги, кличу на коктейль чи побачення, а потім
зникаю в нікуди, щоб ще через півроку знову з'явитися. Фініш таких відносин настає раніше, ніж
старт. Тому що це видається, ніби я несерйозний та безвідповідальний, але… Я живу між Україною
та Америкою, я завжди в дорозі, свої енергію та сили віддаю на концертах. На цьому етапі мені
складно зростити щось справжнє та довготриваале.
Які найпростіші речі тобі
приносять задоволення? Нещодавно я перехворів на ковід, і в мене був час
полежати на дивані й нічого не робити. Мені це сподобалося. (
Усміхається.) Я встиг
подивитися багато фільмів. Серед них галасливий серіал «Гра в кальмара». До речі, позавчора на
вечірці Gucci в Лос-Анджелесі, де зібралися всі селебріті – від Майлі Сайрус до Біллі Айліш, – я
зустрів акторів із цього серіалу. Було цікаво на них поглянути без масок та зелених костюмів.
(
Усміхається.) Водночас я почав працювати з «живими» інструментами. Вони будуть
присутні в новому альбомі. Це буде мій новий музикальний рівень.
Єпископ із
Ватикану запропонував переписати список семи смертних гріхів і додати до нього більш
актуальні – на кшталт забруднення навколишнього середовища, генну інженерію тощо. Що б додав
ти? Не люблю слово «гріх». Для мене це догма. Відлуння психологічного пресингу.
Ти народився – і ти вже грішний. Народився, щоб страждати. Я з цим зовсім не згодний. Я б нічого
не додавав та не переписував, бо не мені судити про слабкості інших. Для мене головна заповідь –
не вбий. Ніхто не має права посягати на чуже життя. Інші заповіді та гріхи… Кожен має право
вчинятит так, як йому підказують його совість, серце, інтуїція. Інша справа, що «каса – біля
виходу». І на ній все одно доведеться розраховуватися.
Чи важко любити тебе та чи
важко любити тобі? Мені неважко любити, було б кого. Мене? Не знаю. Обожнювати,
боготворити зіркову оболонку Макса Барських – дуже легко. Любити по-справжньому… Тобто того, хто
від самого ранку встав не з тої ноги, занурений у свої думки, з усіма своїми звичками, хорошими
та поганими… Такої людини поки я не зустрів.
https://www.youtube.com/watch?v=ibuHU68tgaw&ab_channel=MarieClaireUkraine